Польська мова відрізняється головним чином у фонетиці шиплячими звуками, а решта в ній типово слов’янська.

Словацька мова дійсно дуже подібна до української.

Чеська мова трохи окремо, бо її первісну фонетику і лексику загалом втрачено. Але та, що є тепер, дуже гарна, мелодійна і приємна для вуха, особливо та чарівна чеська манера розмовляти з димінутивом. Надзвичайно гарна мова.

Фонетично гарна білоруська. Я з насолодою слухаю білорусів, коли вони розмовляють своєю мовою. Слухав би і слухав. :)

Деякі старі слов’янські мови, що майже зникли в Німеччині, також дуже гарні і зрозумілі вже на фонетичному рівні, вони свої, рідні.

А от південно-слов’янські відрізняються вже досить суттєво, бо є історичний вплив неслов’янських мов.

Кацапська брехучка, на мою думку, не є природньою мовою, а піджином. Дуже цікаве явище для мовознавців. :)