Где и как в Интернете политики ЖЖивут и заЖЖигают

Стараясь соответствовать мировым тенденциям в медийных технологиях, отечественный политикум пытается осваивать Интернет. На последних президентских выборах (и немного на местных) штабы кандидатов во всю «работали» во всемирной паутине, открывая блоги и создавая странички. В большинстве своем просуществовали они недолго и в основном велись (а некоторые ведутся) специальными людьми или помощниками политиков. Неумение грамотно, интересно, а главное хоть чуточку открыто доносить свои мысли, сводят на нет их потуги, быть «близкими к народу». Ответная же реакция «народа», который в форумах не стесняется в выражениях своей «признательности» политикам, не всегда соответствует ожиданиям высокопоставленных блогеров. Это несоответствие вызвало, например, эмоциональное заявление губернатора Донецкой области Анатолия Близнюка, который в сердцах бросил, что в интернетских форумах сидят «люди низменные, нетрадиционной ориентации». Мы решил сделать краткий обзор тех, кто все же представляет какой-то интерес и хоть иногда сам заполняет (или имеет какое-то отношение к заполнению) своих страничек в Интернете, пишет Оги, на сайте «ОстроВ».



На постсоветском пространстве самым известным блогером среди политиков является президент РФ Дмитрий Медведев. Он активно транслирует свои мысли в Facebook и twitter. Но такая показная «открытость» является палкой о двух концах, тем более в консервативном посттоталитарном обществе. С одной стороны, в плюс можно отнести попытку открытости, а также умение главы государства осваивать и обращаться с современными технологиями, что импонирует молодежи. С другой, - всем очевидно что, во-первых, открытость все равно показная, вылизанная и выхолощенная; а во-вторых, восприятие серьезности руководителя страны, сидящего в социальных сетях, неоднозначно. Учитывая сложность ситуации, в которой находится та же Россия, игры Медведева в Интернет воспринимаются многими крайне негативно. Особенно теми, кто сам вынужден заниматься работой, и не имеет времени «зависать» в сети. ( Дальше обзор ЖЖ украинских политиков )

Не вір, не бійся, не проси

Народний депутат від блоку "Наша Україна - Народна Самооборона" Андрій Парубій у своєму блозі на "Українській правді" спробував зробити аналіз геополітичного становища у світі та спрогнозував подальші події в Україні. Не розділяючи песимістичного настрою члена політради партії НУНС, не можу не погодитися з багатьма його тезами. Насамперед, Парубій має рацію, коли схиляється до думки, що сьогоднішній кримінальний режим в Україні прийшов не на багато років.

Головними тезами на сьогодні мають стати: 1. Протестний опір повинен народжуватися у глибині громадського руху та 2. З цією владою не можна домовлятися.



„Я не належу до оптимістів, котрі стверджують, що ця влада не втримається і до осені. І я не належу до песимістів, котрі вважають, що вони прийшли на довго, як мінімум на 10 років.
Я переконаний, що протистояння буде тривалим і непростим. Тому треба налаштуватись на запеклу боротьбу. ( Читати далі )

Колись, ще в радянські часи українські дисиденти передали нам правила своєї діяльності. Одним з головних було: Не вір, не бійся, не проси. Це правило для тих, проти кого чинили репресії.

Сьогодні це гасло набуває нової сили. Сьогоднішній окупаційній владі не можна вірити, навіть, якщо деякі їхні дії можуть на перший погляд здаватись правильними.

Сьогодні кримінальну владу не можна боятись, адже наш страх – їхня сила.

Хто думає, що з ними можна домовитись, про щось просити, той глибоко помиляється. Досвід чітко продемонстрував – це не тільки не морально, це ще й безглуздо".

Операция "Ликвидация" и Паханизация всей страны…

Янукович ліквідував Музей Української Народної Республіки

На 10 січня двері Музею Української Народної Республіки у Києві опечатано, музей закрито, працівників звільняють.

За інформацією співробітників, офіційна причина — Указ Януковича № 1085/2010, яким ліквідовано Український інститут національної пам’яті, повідомляє PRO-TEST.



25 февраля 2015 года. Знаменательная, юбилейная дата! Сегодня весь малоросийский народ, всё прогрессивное человечество в едином порыве еще теснее сомкнуло свои ряды, объединенные идеями наших гениальных кормчих-реформаторов из Партии Регионов.

Пять лет назад, только придя к власти, лидеры партии пообещали своему народу, что через 10 лет упорного реформирования те уже больше не узнают страну. Но результат превзошел все ожидания. Всего пять лет кропотливого труда, и страна действительно стала неузнаваема! Сегодня Малороссия – действительно свободная, интернациональная автономная губерния. Окончательно выкорчеваны рецидивы так называемого украинского буржуазного национализма, и малороссы влились в новое государство, родившееся по воле дружественных народов – Федеральное Славянское Братство. ( Смеяться, сквозь слезы дальше )

И вот мы выходим на тихий бульвар Пахла. В сумерках высится бело-синий собор преподобного Юрия Енакиевского, канонизованного Московским Паханатом.

Здание собора приведено в надлежащий вид. Внутри сделан очень качественный евроремонт. А ведь интерьер уже давно требовал капитального ремонта, который здесь не проводился, можно сказать, со дня основания. Все помнят эти мрачные закопченные стены, аляповато размалеванные вручную. Зато теперь кривизна старой штукатурки выровнена гипсокартонном, поверх которого - венецианка, современный декор. А так же портреты павших партийных деятелей.

Здесь же, у скромной барной стойки, их можно помянуть церковным вином из подвалов храма.

И вина этого нужно все больше, и больше…

Найбільше українці шукають, як вбити Януковича. І чупакабру

При введенні в пошуковому сервісі Google словосполучення «Як вбити», у діалоговому вікні видаються запити «як вбити януковича» і «як вбити чупакабру», повідомляє Iнфопорн .


Як відомо, пошуковик Google у своєму допоміжному вікні виводить на перші місця найпопулярніші запити.
Також у цій тематиці популярністю користуються запити "як вбити людину" і "як вбити себе".

 
Я спробував набрати у пошуку „як вбити...”. Дійсно, на першому місці з віртуальних цілей мисливців Гугл видав „Януковича”, потім „людину”, а вже потім „чупакабру” та „себе”.

 

Кого хочуть вбити українці ще?