Россия проиграла в качестве и разнообразии еды Украине

[oleg_leusenko]

Россияне хуже и менее смачно питаются, чем украинцы:

Позичив звідси antonrumata at Россия проиграла в рейтинге Украине по качеству и доступности еды

источник

В рейтинге доступности, качества и разнообразия еды Россия заняла 44-е место. Она получила примерно такой же общий рейтинг, как Казахстан и Мексика. Впрочем, по показателю доступности Россия оказалась в числе ведущих стран, однако поскольку россияне употребляют много вредной пищи, поэтому страна и заняла в итоге соответствующую позицию.

К чему это в моем блоге? А вот к чему, просто очень часто слышу, что в США и Европе, пища вреднее, чем у нас, и это один из доводов того, что у нас хоть по этому поводу, но лучше. Вот у них МакДак, и они все жирные, потому что жрут всякое дерьмо, и нам навязывают. А вот и нет, статистика говорит обратное. Кушайте меньше вредной пищи и будем на уровне Японии и США. А может доберемся и до Австралии с Голландией. Но сначала, надо догнать соседа - Украину.

Comments

[(Anonymous)]

У 1979 році, коли я навчалася у 7 класі, у Львові, нам організували екскурсію в Ульяновськ. Програма складалася з двох частин: відвідування батьківської хати вождя пролетаріату та школи-побратиму (були колись такі). Було багато вражень, і про їжу теж. За весь час поїздки картоплю ми їли тільки один раз: у ресторані готельного комплексу як делікатес нам запропонували ложку пюре, розмазану по тарілці.
У школі вся гостина полягала у тарілці окропу, в якому плавало три пельмені. Ми виловили ці пельмені, з'їли та стали чекати продовження. Але наші господарі, не розуміючи, чого ми чекаємо, стали нас припрошувати: "Ешьте, ешьте, это вкусно!" Ми переглянулися: хлебтати пусту воду могли хіба що люди несповна розуму.
При поверненні в готель керівник нашої групи вирішив нас підгодувати, ми зайшли в першу їдальню, яка трапилася нам по дорозі. Нам запропонували кашу невизначеного походження ( у Львові тоді в їдальнях кашу не подавали, хіба що в дієтичних) і такого підозрілого вигляду, що вчитель не ризикнув нас цим годувати. Та і ми особливого ентузіазму не проявляли - після святкової тарілки з водою...
Були ще враження і від новорічної дискотеки в місцевому вогнищі культури, куди нас запросили наші ульяновські ровесники. Ми приїхали в модняцьких джинсах, в кофтинах польско- німецько-чехословацького походження ( батьки постарались - ми у гості їхали!). А наші ульяновські ровесниці були в простеньких ацетатних сукнях( ацетатний шовк - це те, з чого піонерські галстуки шили). У нас такі сукні навіть прибиральниці на роботу не вдягали... Зачіски - волося, заплетене в косу. А нас - під "паж" або під "гарсон". Танці - хоровод під "во поле береза стояла" ( у нас на дискотеках крутили "Зодіак", "Чінгісхан"). Ми постояли трохи, як міклухо-маклаї, та й попросилися піти. Були ще враження від сприйнятття української мови. та то окрема розмова.
Саме тоді у мене сформувалася думка щодо того, хто кому "старший брат".
Мабуть, тим людям, які хочуть під крило Росії, в дитинстві не пощастило з'їздити на екскурсію на батьківщину вождя. Мені видається, що сьогодні така екскурсія в Ульяновськ, чи, скажімо, в Челябінськ, буде набагато ефективнішою для визначення життєвої орієнтації жителів Донбасу, ніж запрошення до Львова.

[oleg-leusenko.livejournal.com]

Дякую за розповідь - Львів-Ульянівськ - міста контрасти)))