РІДНА МОВА – ШЛЯХ ДО БОГА

[oleg_leusenko]

„Бринить-співає наша мова,
Чарує, тішить і п'янить”
О. Олесь

Сьогодні, 21 лютого, згідно з рішенням ЮНЕСКО, світ відзначає Міжнародний День рідної мови. Англійською мовою це свято (International Mother Language Day) звучить тепліше – материнська мова.

 

„Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого.
А серце б’ється — ожива,
Як їх почує!.. Знать, од Бога
І голос той, і ті слова
Ідуть меж люди!”
Т. Шевченко

Всевишній визачив для кожної людини національність, мову і віру. Вони об'єднують людей у спільноту, у націю – і є саме такими, з якими душі найліпше буде спасатися. Це і є та істина, яку мають осягнути народи, йдеться у статті starr Народної правди .



У Господа все просто і досконало. Кожній людині як представнику певного етносу дано, крім рідної мови, ще й рідну землю і рідну віру. Ці важливі чинники формують її душу і є нерозривно пов'язаними між собою. Тож стає зрозуміло, чому на чужині так тужить серце за рідною домівкою, а кожне слово маминої мови змушує його трепетати солодкою мукою. І тому медикам і складно лікувати ностальгію за рідним краєм – важку хворобу, що має серйозну духовну причину, бо відірвано нитку, що прив'язувала душу до рідних координат. Та взірцем відданості і справжнього патріотизму для українців був і лишається птах лелека. Ця Божа пташина до вирію летить зі швидкістю 150 км на годину, а вертається до рідної клуні – удвічі швидше, долаючи тисячі кілометрів.

У Євгена Дударя знаходимо слушну, як на нас, розповідь. "Якось одного вельми заможного австралійця українського походження спитали:

- Тобі от, здається, не бракує й пташиного молока. Чи ж є щось, чого тобі не вистачає?

- Є. Рідного українського неба, – відповів той.

Його відповідь легко зрозуміти. І не тому, що доля закинула його предків на південну півкулю, що на австралійському небі немає ні Полярної зірки, ні Воза, навіть не тому, що місяць пливе по ньому із заходу на схід... Просто його душа прив'язана до землі в координатах рідного неба і рідної землі. Руси-України."

Отже, із строго визначеними Всевишнім для кожної людини координатами місця пов'язано національність, мову і віру. Вони об'єднують людей у спільноту, у націю – і є саме такими, з якими душі найліпше буде спасатися. Це і є та істина, яку мають осягнути народи. Великий український філософ і справжній патріот Григорій Сковорода свою позицію щодо цього висловлював так: "Русь не руська бачиться мені диковинкою, подібно до того, коли б народилася людина з риб'ячим хвостом чи з собачою головою. Всяк мусить пізнати свій народ і в народі себе. Чи ти рус? Будь ним. Чи ти лях? Ляхом будь. Чи ти німець? Німечествуй. Француз? Французюй... Все добре на своєму місці і в своєму образі, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою, не перемішано..."

І немає гіршої чи кращої мови. Для кожної людини своя – найкраща, бо дана як дар Отцем Небесним. Мабуть, тому всі імперії і терпіли крах, що намагалися все це перемішати. І саме тому рано чи пізно були покарані люди, що зрікалися своєї мови, своєї нації. Вони не лише себе карали, а наражали на біду своїх нащадків. Така доля спіткала і наш народ. Виросло не одне покоління окрадених на своє рідне. Вони не мають прив'язки ні до землі, ні до неба. Гірко, бо навіть не підозрюють, що духовно скалічені і хворі, що їх зазомбовано проти свого, проти рідного.

Коли дитину хочуть завести на манівці, її відривають від рідної матері. Коли хочуть завести на манівці народ, його відривають від рідної мови. Усі мудрі люди, яким Небеса відкрили свої сокровенні знання, відають: мова – це дух, душа народу. І доки животворить Дух, тобто живе в ній Господь, доти й живе душа, а отже, живий і народ. Мова – один із видів енергії. Це сила, що підтримує і живить Космос. Завдяки слову людина може впливати і на стан Всесвіту, і на його гармонію. І відповідно – слово рідної мови допомагає нам підтримувати зв'язок із Всевишнім і творити власну долю. Красномовною ілюстрацією духовної природи слова є молитви, які чудотворно впливають на все живе – молитви саме рідною мовою. Згадаймо, як про це свідчив апостол Павло: "Коли я молюся чужою мовою, то хоча дух мій і молиться, але розум залишається без плоду" (1-Коринтян 14.14). Бо рідна мова – це голос душі, яку вдихнув у нас Творець. Тому в космічному оркестрі мов кожна струна має звучати відповідно, щоб не порушити гармонії. Доречно буде згадати, раз зайшла мова про космічний оркестр, про відкриття вітчизняних учених – фізиків професорів Національного університету ім.Шевченка Р.Фурдуя і Ю.Щвайдака. У результаті досліджень ними встановлено, що в мові українського, як, до речі, і єврейського, народу найточніше втілена космічна гармонія. Отже, ці мови здатні перетворювати хаос на гармонію.



Тож через слово рідної мови пізнаваймо себе, волю Господа в собі – і ставаймо самими собою. Українським народом – духовним, шляхетним, сміливим і мудрим, яким нас задумав Творець.

„Надзвичайна мова наша є ще таємницею. В ній усі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших… Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупно, зернисто, як самі перла. І справді, інше слово часом дорогоцінніше самої речі…”
Микола Гоголь, український російськомовний письменник

Украї́нська мо́ва (вимовляється [ukrɑ'jɪnʲsʲkɑ 'mɔwɑ]) — мова, поширена у південно-східній Європі, належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Єдина державна мова в Україні та одна з трьох офіційних мов у Придністров'ї, повідомляє Вікіпедія .




Українською мовою говорять в Україні, прикордонних територіях сусідніх країн, де здавна мешкають українці (Росії, Казахстані, Молдові, Білорусі, Киргизстані, Узбекистані, Польщі, Канаді, США, Аргентині та інших країнах. У світі живе близько 46 млн. українців, з них 38 млн. в Україні), а також у країнах, куди свого часу виїхала значна кількість українців (українська діаспора. Станом на 2004 рік за межами України мешкало від 10 до 15 млн. українців та їх нащадків).

Розмовна мова південних районів Русі X — XIII ст. є одним з етапів розвитку сучасної української мови.

Українська мова

Поширена в:	Україна, Росія, Молдова, Канада, США, Казахстан, Білорусь, Румунія, Польща, Бразилія, Словаччина
Регіон:	Східна Європа
Носії:	мова спілкування від 41 млн. до ~ 45 млн. рідна ~ 37 млн. друга мова ~15 млн.
Місце:	26 або 27
Класифікація:	Індоєвропейська Слов'янська Східнослов'янська

Офіційний статус

Державна:	Україна
Офіційна:	ПМР (Молдова) регулюється «Європейською хартією регіональних та міноритарних мов» Польща Румунія Хорватія Словаччина
Регулює:	Національна академія наук України, зокрема Інститут української мови НАНУ (історія, граматика, лексикологія, термінологія, ономастика, стилістика та культура мови, діалектологія, соціолінгвістика), Український мовно-інформаційний фонд НАНУ (комп'ютерна лінгвістика, словники), Інститут мовознавства ім. О. Потебні НАНУ (зіставна лінгвістика)

Коди мови

ISO 639-1	uk
ISO 639-2	ukr
ISO 639-3	ukr
SIL	UKR

Головні факти

„Відчуваю й усвідомлюю, яка це красива й легка мова”
І. Репін

Українська мова виділилася безпосередньо з праслов'янської мови у період від VI — VII ст. до XI ст. (різні вчені по-різному трактують час виокремлення української мови). Літературна мова на основі народної розмовної мови існує від XVIII ст.

До 1990-х років українська мова бл. 376 років заборонялася, піддавалася репресіям або не мала повноправного державного статусу в тих країнах, до складу яких входили українські землі. Найбільших репресій українській мові завдав російський імперіалізм та нацизм.

Українська мова мала державний статус в Українській Народній Республіці від 3 січня 1919. У новітні часи в Україні державний статус українська має від 27 жовтня 1989 року, коли було внесено відповідні зміни до Конституції УРСР. Зараз її статус регулюється 10 статтею Конституції. У невизнаній Придністровській Молдавській Республіці (ПМР) українська має статус однієї з трьох офіційних мов від 2 вересня 1990 р. Поза Україною та ПМР статус української регулюється «Європейською хартією регіональних та міноритарних мов» в Польщі, Румунії, Хорватії та Словаччині.

На інших історичних українських територіях, які зараз знаходяться поза кордонами України (Берестейщина в Білорусі, Східна Слобожанщина та Кубань в Росії) українська мова не має певного статусу, у зв’язку з антиукраїнськими диктаторськими режимами в цих країнах.



Українська мова в різні історичні періоди називалася по-різному. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX ст. була назва «руська мова». «Русинською мовою» вперше українську мову («руську мову») назвали поляки (це польський прикметник від попередньої самоназви українців «русин»).

Уперше слово «Україна» вжито в «Іпатіївському літописі» за 1189 р., назва «українська мова» широко вживається для позначення розмовної та нової літературної мови України-Русі з середини XIX ст (паралельно з іншими, попередніми назвами).
Зачинателем нової української літературної мови був І. П. Котляревський — автор перших великих художніх творів українською мовою («Енеїда», «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Він першим використав народно-розмовні багатства полтавських говорів і фольклору. Основоположником сучасної української літературної мови вважається Т. Г. Шевченко. Традиції Шевченка в розвитку української літературної мови провадили далі у своїй творчості І. Я. Франко, Леся Українка, Панас Мирний, М. М. Коцюбинський та інші письменники.

З точки зору фонетики, лексики та граматики найближчою до української є білоруська мова (84% спільної лексики). З точки зору лексики близькими до української є також польська (70% спільної лексики), словацька (68% спільної лексики) та меншою мірою російська мова (62% спільної лексики).

Традиційно українську мову разом з білоруською та російською відносять до східнослов'янської групи мов, однак такий поділ є географічним, а не науково-лінгвістичним. Насправді українська мова пов'язана з усіма іншими слов'янськими мовами складними зв'язками на всіх рівнях, є до певної міри центральною мовою.

Українською мовою в світі послуговуються від 41 до 45 млн. осіб, вона є другою чи третьою слов'янською мовою за кількістю мовців (після російської та, можливо, польської) та входить до третього десятка найпоширеніших мов світу.

Існує 3 групи діалектів української мови : північне наріччя, південнозахідне наріччя та південносхідне наріччя. Літературну мову створено на основі середньонаддніпрянського говору південно-східного наріччя, а саме на основі діалектів сучасної Полтавщини та Південної Київщини.

Для запису української мови використовують адаптовану кирилицю («гражданка»), зрідка — латиницю у різних варіантах.
Українська мова вплинула на інші сусідні слов'янські мови, особливо на польську та російську літературні мови, у меншій мірі на білоруську. До багатьох мов світу увійшли українські слова «гопак», «козак», «степ», «бандура», «борщ» (польською було запозичено українські слова «hreczka» — гречка, «chory» — хворий, російською «бублик» — бублик, «подполковник» — підполковник, румунською «ştiucă» — щука, «holub» — голуб, білоруською «ўлік» — облік, «сякера» — сокира тощо). У свою чергу до української було запозичено багато слів з церковносло'янської мови («приязнь», «злочин»), латини («раптом», «мета»), давньогрецької мови («огірок», «троянда»), різних тюркських мов («кавун», «тютюн»), німецької («фарба», «дах») та російської («копійка», «вертоліт») мов, менше з польської («ґудзик», «лялька») та білоруської («розкішний», «ззаду») мов. Також українська мова вплинула на діалекти сусідніх мов, як-от гутор дінських козаків («злыдарить» — злидарювати, «кидаться» — скидатися, «вон зарас гутарить» — він зараз говорить).

Писемні та усна мови в Україні, історичні назви мови

Літературні (писемні) мови в Україні — церковнослов'янська, давньокиївська писемно-літературна, канцелярська мова Великого князівства Литовського, латина, староукраїнська писемна, літературна російська, сучасна літературна українська мови
Починаючи з середини XI ст. до XVIII ст. на території сучасної України у письмі широко використовувалася церковнослов'янська мова. Як правило, літописці та переписувачі на письмі не відтворювали реальної фонетики мови щоденного вжитку.

За часів Русі для діловодства вживалася давньокиївська писемно-літературна мова. У Великому князівстві Литовському, починаючи з XIV ст., основою світської літературної норми була тогочасна книжна українсько-білоруська мова, існують різні варіанти її змішання з тогочасною розмовною українською мовою.

Від початку XVIII ст. в Україні як літературна мова широко вживалася літературна російська, у текстах можна знайти велику кількість українізмів. Протягом XVIII ст. з'являються перші тексти, написані живою українською мовою.

Міфи про українську мову

Міфи про українську мову – голослівні, науково необґрунтовані твердження, які мають на меті принизити українську мову, показати її вторинний статус щодо російської або польської мов, довести – як у випадку твердження, що українська мова є діалектом російської, що українці не мають права на власну державу.

Найпоширеніші міфи стосуються класифікації української мови, як діалекту російської або польської мов, штучності, «несправжності» української мови («досі немає літературної української мови»), близькості української мови до російської (що має на меті підкреслити «діалектний характер» української мови).

Такі твердження поширюються не лише шовіністично налаштованими політиками та лінгвістами з Російської Федерації чи Польщі, але й найвищими посадовими особами України манкуртами:

«/українська і російська мови/ вони не дуже відрізняються одна від одної».
тимчасовий ніби-то президент України В. Янукович

«Стараннями націоналістів українська мова перетворилася на звалище суржику, в яке влізло все що завгодно, і тому літературної мови ми сьогодні не маємо».
ніби-то народний депутат від «Партії регіонів» В. Колесніченко, 9 листопада 2010 р під час пресової конференції, присвяченій «Дню української писемності та мови».

Докладну інформацію щодо міфів, які стосуються української мови, та їхнє спростування можна знайти у статті Поширені міфи щодо української мови. Йдеться, зокрема, про такі твердження:

• Українська мова – це суржик, справжньої літературної мови в українців досі немає (українофобське висловлювання народного депутата від «Партії регіонів» В. Колесніченка).
• Українська мова утворилася після монгольської навали у XIV ст. з давньоруської мови.
• Українська є діалектом російської мови, а не самостійною мовою.
• Оформлення самостійної української мови інспіровано поляками або владою Австро-Угорщини.
• Українська мова є дуже близькою до російської (переконання Президента України В. Януковича).
• Українська мова виникла внаслідок полонізації давньоруської мови.
• Українська є діалектом польської мови, а не самостійною мовою.
• Кубанська говірка є діалектом російської, а не української мови.
• Русинська мова є 4-ою східнослов'янською мовою, окремою від української
• Сучасна українська мова насичена словами з Галичини.
• У сучасній українській мові багато новотворів.
• Коли створювалася українська літературна мова, багато слів «вигадувалося» письменниками.
• Суржик є окремою від української мовою.

На відміну від гауляйтерів країни ось,  що казали про українську мову інші чужинці:

„Я дуже люблю [...] народну українську мову, звучну, барвисту й таку м'яку”
Л. Толстой, російський письменник, якого прокляла Русская ніби-то православна ніби-то церква  

„Найбільше ласкавості в словах і жестах знайдеш на Русі, спеціально у жінок, до чого спричиняється також русинська мова, вимова котрої не така тверда, як польська. Тому кажуть, що у Львові живуть такі гарні, делікатні й спокусливі невісти, як зрештою ніде на цілій земній кулі”
Ульріх фон Вердум, голландський мандрівник та мемуарист

„Разучите эту мову на знамёнах — лексиконах алых, —
эта мова величава и проста:
«Чуєш, сурми заграли, час розплати настав ...»”
В. Маяковський, «Борг Україні», 1926 р.

 
Поширеність української мови (поч. XX ст.) ( Вікіпедія )

 
Поширеність української мови у 70-х р.р. XX ст — зменшення території (виселення українців зі сходу Польщі у 1947 р., посилена русифікація у Східній Слобожанщині, на Кубані, Стародубщині та у прикордонних районах Ростовської обл) ( Вікіпедія )

 
Етнографічна мапа слов'янських народів зі збірника «Слов'янські старожитності» (чеськ. Slovanské starožitnosti) чеського вченого Лубора Нєдерле (чеськ. Lubor Niederle), 1902-24 р.р. Поширення української мови позначено темно-зеленим кольором. ( Вікіпедія )

 
Схема родинних взаємин слов'янських мов ( Вікіпедія )

 
Перша сторiнка «Букваря» Івана Федоровича, надрукованого у Львовi в 1574 році ( Вікіпедія )

 
Пересопницьке Євангеліє — пам'ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. ( Вікіпедія )

 
Діалекти та групи діалектів української мови ( Вікіпедія )

 
Вживання суржику у різних регіонах України (станом на 2003 р.) ( Вікіпедія )

 
Українська мова як рідна в Україні по областях за переписом 2001 р. ( Вікіпедія )

 
Поширеність української мови на території України ( Вікіпедія )

 
Вільне володіння українською (фіолетовий колір) та російською (блакитний колір) у 1998 та 2001 р.р. України ( Вікіпедія )

 
Українська діаспора ( Вікіпедія )

 
Українська діаспора у Росії ( Вікіпедія )

 

Сьогодні Міжнародний День рідної мови

Comments

[sergo-13.livejournal.com]

Дуже корисна стаття, дякую. Якщо дозволити буду робити посилання.

[oleg-leusenko.livejournal.com]

Це більш не стаття, а збір в одному пості декілька дописів на мовну тему. Звичайно, прошу)

Московский суржик руського языка (української мови)

[livejournal.livejournal.com]

Користувач che_bur_ek посилається на ваш запис з Московский суржик руського языка (української мови) (http://che-bur-ek.livejournal.com/20685.html) пишучи: [...] РІДНА МОВА – ШЛЯХ ДО БОГА [...]

Московский суржик руського языка (української мови)

[livejournal.livejournal.com]

Користувач vdmironov посилається на ваш запис з Московский суржик руського языка (української мови) (http://vdmironov.livejournal.com/56343.html) пишучи: [...] РІДНА МОВА – ШЛЯХ ДО БОГА [...]

Московский суржик руського языка (української мови)

[livejournal.livejournal.com]

Користувач veselchak_jk посилається на ваш запис з Московский суржик руського языка (української мови) (http://veselchak-jk.livejournal.com/2370131.html) пишучи: [...] РІДНА МОВА – ШЛЯХ ДО БОГА [...]

Про соловьиную мову

[livejournal.livejournal.com]

Користувач basawruek посилається на ваш запис з Про соловьиную мову (http://basawruek.livejournal.com/171384.html) пишучи: [...] РІДНА МОВА – ШЛЯХ ДО БОГА [...]